Літопис Школи

Мета Школи українознавства «Самопоміч» у Нью Йорку – виховання української молоді у дусі патріотизму, прищеплення любові до мови, літератури, історії, культури та мистецтва. Досягненню цієї мети сприяє співпраця батьків із школою, що грунтується на взаємній пошані, а також підтримка авторитету школи та її всебічного життя.

Як виникла наша школа (1949 рік)

Історія школи українознавства «Самопоміч» у Нью Йорку сягає своїми коріннями у сиву давнину. Після Другої світової війни, до Америки прибуло багато вчителів з України. Добре розуміючи небезпеку відірваності молодого покоління від рідної землі, мови, культури та історії, учителі вирішили відновили учительську громаду у Нью Йорку. У різних місцях були створені філії учительської громади, що згодом переросли в освітні курси та школи українознавства.

Учительська громада Нью Йорку засновувала спочатку вечірні освітні курси при Товаристві "Самопоміч". Родини, які прибували до Америки відвідували ці уроки. Навчання на цих курсах проходило в шкільних кімнатах будинку отців Василіян, який знаходився на 9-й вулиці № 710. Спочатку сформували три групи (класи). Учні, які не змогли здобути загально-середню освіту в Україні, у зв'язку з війною і змушені були еммігрувати почали відвідували ці курси. Навчання відбувалося три рази в тиждень: вівторок, п'ятницю і суботу. Першими вчителями були професор Степан Стецик та професор Микола Кокольський. Випускні (матуральні) іспити приймала спеціальна комісія, яку очолив представник Українського Вільного Університеу доктор Микола Шлемкевич.

У вересні 1949 року вечірні освітні курси було перейменовано на Школу Українознавства, а директором школи став професор Кость Кисілевський. У грудні 1949 року школа вже налічувала 5 класів. На той час школа нараховувала 50 учнів та 15 учителів; навчання також проводилося по заочній програмі. Також була створена шкільна бібліотека. Вже у 1950 році у школі навчалося 82 учні і було 2 випускні класи. Навчання проводилося за програмами європейської гімназії з посиленою увагою на українознавство. Курс навчання нараховував 60 лекційних годин і тривав шість місяців, після чого учні здавали випускні (матуральні) іспити з української мови та літератури, латинської, німецької та англійської мов, історії, географії, біології, фізики, хімії і математики. Випускники школи здобували досить глибокі знання і при вступі до американських університетів отримували високі оцінки.

В перші роки діяльності школи виникали проблеми, пов'зані з написанням і друкуванням підручників, навчальних програм та забезпеченням приміщень для навчання. Директори школи за допомогою вчителів, батьків та учнів працювали наполегливо і віддано, щоб забезпечити безперервний навчальний процес та сприятливі умови для учнів. За кілька літ школа українознавства стала сильною національно-освітньою і виховною установою.

На сучасному етапі

На даний час Школу відвідує близько 200 учнів, які прибувають з різних куточків Нью Йорку, Нью Джерзі, Коннектікута та Лонг Айленда. Батьки розуміють важливість українського виховання та знань з українознавчих предметів і тому не шкодують своїх зусиль та свого часу для того щоб щосуботи привозити дітей до школи, де вони здобувають рідну освіту.

Навчальний процес.

Навчання відбувається щосуботи в класних кімнатах Академії св. Юра від 9-ї години ранку до 1-ї пополудню. У класах з 1-го по 7-й вчителі викладає вcі предмети, а у класах з 8-го по 12-го кожний предмет викладає окремий учитель. Відповідно до програм Шкільної Ради, викладаються такі предмети як релігія, українська мова, українська література, історія, культура та географія України. Навчальний рік поділено на три семестри. Після закінчення кожного триместру учні здають іспити. По закінченню 12 років навчання учні приступають до здачі матуральних іспитів з української мови, літератури, історії, культури та географії. Від 1977 року видача матуральних дипломів відбувається під час спільної урочистої церемонії всіх шкіл метрополії Нью Йорку. Матуранти можуть використовувати свої бали, які вони отримали на випускних іспитах при вступі до навчальних закладів Америки.

При Школі також існує Світличка під опікою 83-го Відділу Союзу Українок Америки та Дошкілля.

Школа організовує святкові концерти, які присвячуються важливим постатям в українській історії, літератури та культури, а також присвячені релігійним святам. У святкових концертах беруть участь учні починаючи від Світлички і закінчуючи 12-им класом. Школа має свій власний хор, який бере свій початок з 1981 року.

Школа пам'ятає та відзначає не тільки свої світлі та радісні дати. Учні школи та їхні батьки щорічно беруть участь у жалібному поході до вшанування пом'яті тих мільйонів українців, які загинули під час штучно створеного сталінсько-більшовицьким режимом Голодомору у 1932-1933 років в Україні. Приблизно від 7 до 10 мільйонів українців померло з голоду. На той час це – 25 % всього населення України. Цей похід бере початок від церкви св. Юра та закінчується загальною молитвою у Катедрі св. Патрика.

Зв'язок Школи з Україною

Школу українознавства відвідували і продовжують відвідувати гості з України. Зокрема, у 1992 році до школи завітав Перший Заступник Міністра Освіти України Анатолій Погрібний, який сказав: "Ви тут уже півстоліття зберігаєте українську освіту. В цьому є ваша велика заслуга".

10 січня 1992 року відбулася зустріч учнів школи з астронавтом Леонідом Каденюком та його дублером Ярославом Пустовим. На зустріч приїхали учні із навколишніх шкіл українознавства. Під час розмови з учнями Леонід Каденюк повідомив, що у свою космічну подорож від брав "Кобзаря" і портрет Шевченка. 17 січня 1999 року школа одержала портрет першого, за часів самостійної України, українського астронавта генерала Леоніда Каденюка з Києва з такими словами: "Українській школі міста Нью Йорку з найкращими побажаннями її учням у навчанні і не забувати про Україну".

В квітні 2007 року школу відвідав Високопреосвященний Владика Павло Хомницький з Стенфордської Епархії і ровів цікаві розмови з учнями нашої школи.

В грудні 2008 року перед учнями виступили колядники з села Криворівні, що на Івано-Франківщині, які заграли на для всієї школи на гучних трембітах.

У березні 2009 року, коли школа вшановувала пам'ять Великого українського поета Тараса Шевченка, її відвідали керівник Науково-Дослідного Інституту Української Мови академік Петро Кононенко та Постійний Представник України при Організації Об'єднаних Націй, Посол Юрій Сергеєв. З нагоди відзначення 185-ї річниці від дня народжєння Тараса Шевченка академік Кононенко виступив перед учнями Школи з промовою.

У лютому 2014 року школу відвідав народний депутат України Олег Медуниця. Він розповів учням про події які на той час відбувалися в Україні – про ЄвроМайдан. Це - Революцію українського народу за справедливість, за волю, за права людей, за краже життя , яке Україна бачить в об’єднанні з Європейським Союзом.

Наші наставники та фундатори

Протягом всієї своєї історії школа українознавства одержувала і продовює одержувати духовну опіку від Церкви Святого Юра. Ми, вчителі, батьки й учні висловлюємо свою щиру подяку Високопреподобним Отцям Церкви.

Товариство «Самопоміч» відіграє важливу роль у шкільному житті. «Самопоміч» є не лише тою основою, на якій була заснована школа українознавства, але є її фінансовю підтримкою. "Самопоміч" є тим імпульсом високої відповідальності за справу перед усією українською громадою і всією Україною. Таке ставлення до школи започаткував визначний політичний і освітній діяч Закарпаття, а пізніше Голова Учительської Громади в Нью Йорку, Директор Українського Інституту Америки, Голова Федеральної Кредитової Кооперативи "Самопоміч" у Нью Йорку д-р Юліян Ревай. Цю шляхетну традицію продовжували професор Михайло Лисогір, а від 1995 року її продовжує Голова Товариства "Самопоміч", довголітній адміністратор Союзу Українок Америки пані Наталія Дума.

Невід'ємне місце у житті школи посідає Батьківський Комітет, який протягом багатьох років існування школи добровільно надавав і продовжує надавати свою материнську та матеріальну підтримку дітям та школі загалом. Комітет також бере активну участь у громадській дяльності.

Історія дирекції школи

Професор Кость Кисілевський, перший директор Школи (1949-1953) – український мовознавець і педагог, професор Українського вільного університету, член Наукового товариства імені Шевченка, автор низки шкільних підручників з української мови і дидактичних праць, українсько-польського і польсько-українського словника (спільно з Є. Грицаком) та незламний патріот.

Доктор Михайло Рабій (1953-1958) – педагог, письменник, науковець, член-кореспондент Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка.

Професор Василь Вишиваний (1958-1962) – політичний в'язеь у роки окупаційних подій в Україні, педагог, довголітній вчитель Школи Українознавства "Самопоміч", громадський діяч.

Професор Іван Василишин (1962-1968) – педагог, диригент учнівських хорів та громадський діяч.

Професор Михайло Лисогір (1968-1975) – педагог, громадський діяч, в'язень польського режиму, вчитель української мови та літератури в гімназіях у Галичині, у Рідній Школі ім. Осипа Маковея в Яворові, член редакційної колегії збірника "Яворівщина", інспектор та член Управи Шкільної Ради.

Доктор Роман Дражньовський (1975-1978) – педагог, професор, ректор Українського Вільного Університету у Мюнхені (Німеччина) 1993-1995, географ, картограф, автор публікаці, які були надруковані в США, Канаді, Великобританії, Німеччині, учасник бою під Бродами, співредактор збірника "Чортківщина", голова Шкільної Ради в США.

Магістр Атанас Кобрин (1978-1981) – педагог, психолог та журналіст. Закінчив Український Вільний Університет у Мюнхені, навчався у кількох американських університетах.

Школа Українознавства у Нью Йорку «Самопоміч» була і залишається палким громадсько-політичним і моральним покликанням для всіх без винятку директорів, які невтомно працювали і продовжую працювати для неї. Поза межами школи всі вони працювали і працюють у сферах освіти, науки, політичної та громадської діяльності, де здобули заслужене визнання. Те ж саме можна сказати і про вчителів, які протягом робочого тижня працювали і працюють у різних сферах діяльності, а по суботах поверталися до свого педадогічного покликання - навчати українську молодь.

Наші Випускники

Випускниками шкіл українознавства стали сотні учнів українських родин. Учні пізнали не лише своє коріння, але й вивчили мову, літературу, культуру, географію та історію українського народу і ці знання вони передають своїм дітям з покоління у покоління.

З часу відновлення незалежності України чимало колишніх випускників шкіл українознавства, в тому числі і школи українознавства в Нью Йорку, домоглися практичного застосування своїх знань української мови та культури. Знаючи досконало українську мову, вони працювали і працюють представникими у американських компаніях, що мають зв'язки безпосередньо з Україною і навіть на державній службі США. Прикладом є такі випускники: журналіст Зенон Завада (школа українознавстава Нью Йорк 1982 рік), журналіст Марта Коломієць (школу українознавства в Чикаго). Вони писали і пишуть свої статті для різних англо- та україномовних газет, зокрема «Український Тижневик» (The Ukrainian Weekly). Марта Коломієць написала книжку присвячену 70-річчю голодомору в Україні пад назвою «Час Говорити Правду», у якій розповіла про історію свого роду у роки голодомору 1932-1933 років.

Меланія Грибович (Школа українознавства, Нью Джерзі) працювала консультантом в Києві від американської компанії. Марта Зелик (Школа українознавства, Нью Йорк) здобула посаду офіційного перекладача української мови в Державному Департаменті Америки (U.S. Department of State) у роки президенства Біла Клінтона.

Випускниками школи українознавства Нью Йорк також були Ірина Савчин, Лідія Чорна (викладач хімії в одній з американських шкіл) та багато інших, які плідно працюють в різних сферах діяльності як в США чи Канаді так і безпосередньо в Україні. Особливою випускницю нашої школи є Мері Миціо (Mary Mycio). В 1989 році Мері, як американський репортер, відвідала Київ, де провела численні інтерв'ю і розмови з представниками українських організацій по охороні довкілля, після чого вона написала вражаючу, повну зворушливих подробиць, книжку про Чорнобильську катастрофу "Wormwood Forest: A Natural History of Chernobyl». Пізніше Мері Миціо стала київським кореспондентом Los Angeles Times та автором багатьох журналістських статей до газет в різних країнах світу.

Приємно згадати слова українського письменника Євгена Сверстюка: «Чому нас так приємно вражають українські студенти, що приїжджають з Америки чи з Канади? Чому вони в чужій стихії зберегли український дух, мову, лице? Чому їм нічого не треба пояснювати, наче наперед є моральна домовленість? У них живий релігійний корінь - і вони живі».